Прийшов ранок

Марі Жаго

Прийшов ранок, світить сонце... Я прокинулась, чи сплю? Якось — дивно... якось — сумно... І не знаю я: чому? Серце — плаче. Сльози ллються. Тремтять руки... На вустах: Одне слово. Один подих. Один погляд. Один страх. В пам'яті моїй застиг ти. Нащо знову я тужу? Пам'ять? — зачерствілі крихти! Ріжуть очі день — по дню... Біжать сльози; Тисне в грудях; Тремтять губи... В очах — страх: Що забудеш... Не згадаєш... Не заплачеш в своїх снах. Знову пишу я послання: Знай! Мені зовсім не жаль. Не сказала; не кохала... Ти — з отрутою грааль. Образ, що у моїм серці — це казки з дитячих мрій! А життя додало перцю І залишило там — біль. Висихають сльози — сіллю; В зранених наших серцях. Ти — наче побитий міллю: Весь в дірках, рваних рубцях. Прийшов ранок світе сонце...

2019-03-04 17:53:06

8

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Анна Кроу

@Марі Жаго дякую

Відповісти

2019-07-25 06:20:08

Подобається

Вячеслав Самойлович

Пришло утро. Светит Солнце, Просыпаться мне пора. Загляни в мое оконце, Поцелуй меня с утра...

Відповісти

2020-04-21 08:27:25

1

Марі Жаго

@Вячеслав Самойлович 👏🏻👏🏻👏🏻 красиво м тепло)))

Відповісти

2020-04-21 08:29:36

1

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

4055

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

8

13247