Прийшов ранок
Прийшов ранок, світить сонце...
Я прокинулась, чи сплю?
Якось — дивно... якось — сумно...
І не знаю я: чому?
Серце — плаче. Сльози ллються.
Тремтять руки...
На вустах:
Одне слово. Один подих.
Один погляд. Один страх.
В пам'яті моїй застиг ти.
Нащо знову я тужу?
Пам'ять? — зачерствілі крихти!
Ріжуть очі день — по дню...
Біжать сльози; Тисне в грудях;
Тремтять губи...
В очах — страх:
Що забудеш... Не згадаєш...
Не заплачеш в своїх снах.
Знову пишу я послання:
Знай! Мені зовсім не жаль.
Не сказала; не кохала...
Ти — з отрутою грааль.
Образ, що у моїм серці —
це казки з дитячих мрій!
А життя додало перцю
І залишило там — біль.
Висихають сльози — сіллю;
В зранених наших серцях.
Ти — наче побитий міллю:
Весь в дірках, рваних рубцях.
Прийшов ранок світе сонце...
2019-03-04 17:53:06
8
5