Під куполом неба (пісня)
Марі Жаго
Під куполом неба. Є людина в якій знайдеш щастя. Є будинок, де знайдеш свій дім. Під куполом неба. Головне, що в тебе є не вкрасти, Лиш в собі його знайди. Під куполом неба. Поглянь! Хмари, як великі кити, Пливуть так повільно. І я вірю, ти досягнеш мети, Твоя душа вільна. Під куполом неба. Кожен сам будує своє щастя І вирішує що в нім. Під куполом неба. Запитай якої трясці, Знов гориш наче в вогні. Під куполом неба. Поглянь! Хмари, як великі кити, Пливуть так повільно. І я вірю ти досягнеш мети! Твоя душа вільна. Під куполом неба. Руки до гори простягни, Відкрий своє серце. Під куполом неба. Всю красу навколо вбери, Частина тебе це.
2019-09-18 09:38:56
18
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Вікторія Тодавчич
Дуже гарний вірш ❤😁
Відповісти
2020-02-01 13:04:29
1
Марі Жаго
@Вікторія Тодавчич дякую☺️☺️🤗
Відповісти
2020-02-01 13:57:07
Подобається
Last_samurai
+++
Відповісти
2020-04-24 00:05:21
Подобається
Інші вірші поета
До мене приходив звір Не відпустить... Птахи 7/21
Інші поети
Діана
@RusalDi
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4995
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4022