Під куполом неба (пісня)
Марі Жаго
Під куполом неба. Є людина в якій знайдеш щастя. Є будинок, де знайдеш свій дім. Під куполом неба. Головне, що в тебе є не вкрасти, Лиш в собі його знайди. Під куполом неба. Поглянь! Хмари, як великі кити, Пливуть так повільно. І я вірю, ти досягнеш мети, Твоя душа вільна. Під куполом неба. Кожен сам будує своє щастя І вирішує що в нім. Під куполом неба. Запитай якої трясці, Знов гориш наче в вогні. Під куполом неба. Поглянь! Хмари, як великі кити, Пливуть так повільно. І я вірю ти досягнеш мети! Твоя душа вільна. Під куполом неба. Руки до гори простягни, Відкрий своє серце. Під куполом неба. Всю красу навколо вбери, Частина тебе це.
2019-09-18 09:38:56
18
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Вікторія Тодавчич
Дуже гарний вірш ❤😁
Відповісти
2020-02-01 13:04:29
1
Марі Жаго
@Вікторія Тодавчич дякую☺️☺️🤗
Відповісти
2020-02-01 13:57:07
Подобається
Last_samurai
+++
Відповісти
2020-04-24 00:05:21
Подобається
Інші вірші поета
Про каву Маківка 7/21 А чи знає вона
Інші поети
Bai Hwar
@ymoea104
ulia_sapphic
@ulia_sapphic
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3811
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3242