Птахи

Марі Жаго

Я не знаю своєї долі В який день не розплющу очі Та мине не одне століття й Потону між чужих історій А дерева все ж так привітно лоскотатимуть чужі скроні І літатимуть в небі птахи Хай там що Тріпотітимуть крила Може так же на них знов подивишся ти Знов тривога. Сирена і дві стіни. (Сподіваюсь не знаєш про що я) Не бажай зрозуміти як ми жили Бо романтики мало в чужому болі.

2024-05-12 17:10:27

Інші вірші поета

Спати під дощі Прийшов ранок Холод Не співаю

Інші поети

Rosy M.

@rosieinreallife

Ren

@Panda_4010

Марина

@Certet

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

3462

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6530