Птахи
Марі Жаго
Я не знаю своєї долі В який день не розплющу очі Та мине не одне століття й Потону між чужих історій А дерева все ж так привітно лоскотатимуть чужі скроні І літатимуть в небі птахи Хай там що Тріпотітимуть крила Може так же на них знов  подивишся ти Знов тривога. Сирена і дві стіни. (Сподіваюсь не знаєш про що я) Не бажай зрозуміти як ми жили Бо романтики мало в чужому болі.
2024-05-12 17:10:27
3
0
Інші вірші поета
Про каву Май 7/21 НЕ ПОКИДАЙ
Інші поети
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
ANNA
@anna_semenenko
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13530
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2684