Спати під дощі
Марі Жаго
Війна триває вже не перший день Не перший день тривають градові дощі Шалений вітер  завиваючих пісень Скрадає вибухи тої грози вночі. Вони навчились по чужих слідах Перевіряти стежку раз у раз Усіх торкнулася одна біда Війна змела собою  мирний час. Вони навчились спати під дощі Непролитих колючих сліз Вони тримають у руках своїх ключі Не відкивають двері, а проходять крізь.
2023-07-31 20:33:01
3
0
Інші вірші поета
Прийшов ранок Птахи Твій кіберпростір Під куполом неба (пісня)
Інші поети
Prys Nikоlay
@Kanibalus
Lucian J. Sources
@lucianj_sources
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2587
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11351