Без тебе

Марі Жаго

Холодний вітер вірвався у мою оселю, Зав'яли квіти, як і раніше я вдивляються у стелю, Із рухом сонця змінюється тінь від абажуру... Я сподіваюсь знаєш, як по тобі я сумую. Я не раз говорив, що трохи дивакуватий, Ти сміялась завжди, казала таких багато. Скільки даремних слів! "Пробач" мені не сказати. Скільки зламаних душ, Тепер немає свята. Хлопці не плачуть, та чому так сльози стрімко ллються? Планували старість, обирарали кляту люстру. Ми поводитись як діти. Ти наче янголя з просоння. А що тепер? Сиджу один, на підвіконні. Я відкрию вікно, Вдихну свіже повітря, Уявлю, що ти знов поливаєш квіти. Ми літали у двох — Лишилось тільки пір'я. Небо хмариться, бо завтра твоє весілля. Я не знав, що любов то не дозвілля.

2020-02-01 14:17:00

23

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Марі Жаго

☺️ дякую❤

Відповісти

2020-02-01 17:04:38

Подобається

Uina Ku

Твой талант - создавать настроение)

Відповісти

2020-04-24 14:19:16

1

Марі Жаго

@Uina Ku ☺️☺️☺️ спасибо)

Відповісти

2020-04-24 14:40:52

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11997

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

2179