Чужина не моя
Мар'ян Кофлюк
Дивлюсь я в небо на чужині І якось не мило душі, Не рідні ті хмари мені І зорі якісь не такі. Так тяжко бути на чужині Ріки, ліси й поля, такі самі Але не чарівні, як на рідній землі Не такі квітучі, молоді. Плаче душа, що домівкою стає чужина А в серці хата батьківська моя, Кохана і щедра, домівка свята, Де радість з дитинства жила. Поклянусь, крізь сльози, я собі Не жити на чужій землі, Повернусь до рідної домівки, В якій зростали ми маленькі дітки. M@rkoff
2019-03-03 17:36:18
1
0
Інші вірші поета
Живи солдате Гідність в пам'яті Дух козацтва Село моє
Інші поети
Cillaniee
@Callme_Cillaniee
kamilionus_
@kamilionus_
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1803
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1328