Без назви (були і сумні моменти до К.)
Здається, що чиста як сніг Але знову стікаю водою І не знаю, що вже робити Залитися кавою Чи знову віддатися осені І душу ятрять застарені рани І зараз не знаю, як бути вже далі Куди самій подітися І що мені робити І сльози мені промили всі очі Чи може чекати ? А може й тікати? Від себе самої... І знаю, що так нікуди не можна Душа і думки все одно всіх знайдуть А тільки віддам я на призволяще Розкритую душу воронам чорним І от вже хотіла, було все прикрити І знову розкрита, роздягнена вдосталь Забита словами... І вже я не чую, як болять рани Здається, що відболіло, перестало пекти І тільки лишається гнити душі
2018-12-05 19:33:29
1
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5063
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3633