Без назви (були і сумні моменти до К.)
Здається, що чиста як сніг Але знову стікаю водою І не знаю, що вже робити Залитися кавою Чи знову віддатися осені І душу ятрять застарені рани І зараз не знаю, як бути вже далі Куди самій подітися І що мені робити І сльози мені промили всі очі Чи може чекати ? А може й тікати? Від себе самої... І знаю, що так нікуди не можна Душа і думки все одно всіх знайдуть А тільки віддам я на призволяще Розкритую душу воронам чорним І от вже хотіла, було все прикрити І знову розкрита, роздягнена вдосталь Забита словами... І вже я не чую, як болять рани Здається, що відболіло, перестало пекти І тільки лишається гнити душі
2018-12-05 19:33:29
1
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4703
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2411