Оля прокинулася пізніше,ніж завжди,тому зранку вона не встигла поснідати,випила тільки каву і швиденько побігла на роботу.Ось і почався її перший робочий день.Вона дуже хвилювалася,але коли обслужила першого клієнта,зрозуміла що переживати нема чому,адже в неї добре виходить.Оля сьогодні навіть отримала свої перші чайові.Вже кінець робочого дня,адміністратор покликала Олю до себе.
-Доброго дня,Оксано Ігорівно.
-Доброго дня,Олю ти знаєш сьогодні ти мене здивувала.
-Чому?
-Ти дуже добре справилася зі своєю роботою,чесно я навіть неочікувала.
-Дуже дякую,спочатку я теж хвилювалася,але потім хвилювання десь зникло.
-Добре ти сьогодні гарно попрацювала,ти вільна можеш іти додому відпочивати,чекаю тебе завтра.
-Добре я прийду вчасно,до побачення.-сказала радісно Оля.
-До побачення.
  Оля дуже раділа,тому що робота їй сподобалася,а ще більше сподобалося те що сьогодні вона сама заробила свої перші гроші,бо вона давно мріяла бути незалежною від батьків,і хотіла сама їх забезпечувати.Сьогодні Оля трошки втомилася на роботі,тому вона швидко заснула.
  І ось уже настав другий день Олиної роботи,сьогодні вона вже не хвилювалася,а час за роботою пробіг так швидко,що вона і не помітила,що надворі вже почало вечоріти і час додому.І так минали Олині робочі дні.Третій день їй видався трошки важким,бо цього дня ресторан був переповнений людьми,тому було дуже багато роботи,але вона з усім впоралася,адміністратор дивувалася звідки в цеї молодої дівчинки стільки сил,для такої важкої роботи,бо Олі було тільки дев'ятнадцять років,тому що після навчання вона одразу пішла працювати,щоб не сидіти у батьків на шиї,сусіди завжди заздрили Олиним батькам,бо їхні діти які вже були і на два,а дехто і на більше років старші від Олі,не хотіли працювати,вони думали тільки про розваги,а Оля в свої молоді роки була досить роботящою і батьки,і друзі дуже любили і поважали Олю,за її доброту,і те що вона завжди готова прийти на допомогу.Адміністратор теж побачила в Олі тільки хороше,тому прийняла рішення щодо її подальшої роботи,вона викликала Олю до себе в кабінет:
-Доброго дня,Оксано Ігорівно,викликали?
-Так,Олю присідай в мене до тебе є розмова.
  Дівчина знову почала хвилюватися,бо не знала,яка розмова на неї чекає,а раптом її не візмуть на роботу...та Олині думки перебила Оксана Ігорівна.
-Олю,ти молодчинка,ти дуже добре справляєшся з своєю роботою,і за ці три дні ти завжди приходила вчасно,ти знаєш я дуже ціную таких працівників тому я не буду чекати кінця тижня,а скажу зараз,від завтра ти офіційно працюєш в ресторані,ось документи підпиши.
-Я вам дуже вдячна,сподіваюся я вас не розчарую надалі.-промовила Оля і тремтячими руками взяла ручку,щоб підписати папері.
-Чому в тебе руки трясуться,не переживай.-промовила адміністратор і посміхнулася до Олі.
-Вибачте,це все від хвилювань,ще раз вам дуже дякую,до побачення.
-До побачення,Олю.
   По дорозі додому дівчина одразу ж подзвонила до батьків,щоб з кимось розділити своє щастя,слухавку підняла мама.
-Привіт,мамо,в мене дуже гарна новина,мене прийняли на роботу вже офіційно,не пройшло навіть і тиждень,а як ви там?-щебетала радісно Оля.
-Ми раді за тебе,доню,ми завжди знали що в тебе все вийде,та ми добре.-сказала якось не дуже весело мама.
-Мамо,що з твоїм голосом,у вас якісь проблеми?
-Та ні,у нас усе удобре.
-Ну а що тоді з твоїм голосом,я думала ти зрадієш,що мене прийняли на роботу.
-Та ми раді,донечко,просто тут біда сталася.
-Яка,мамо,не лякай мене.-сказала схвильовано Оля.
-Мама Юри померла бідолашний залишився сам в такі юні роки.-сказала мама крізь сльози.
-Коли це сталося?-в Олі з очей потекли сльози,їй було шкода Юру,і вона зрозуміла що вона досі його кохає,і тоді коли вона з ним розійшлася вона зробила велику помилку.
-Сьогодні,десь біля одинадцятої години дня.
-Мамо,я приїду на похорон.-говорила Оля крізь сльози,які так і текли з її обличчя.
-Доню,може не треба,та і тебе напевно не відпустять.
-Відпустять,я мушу приїхати.
-Ну добре,донечко,бувай бережи себе.
-Бувай,матусю.
  Коли Оля прийшла додому вона не раз дзвонила до Юри,щоб поспівчувати,та він так і не підняв слухавку,тоді Оля написала есемеску:"Співчуваю мені дуже шкода,я скоро буду",та Юра так і не відповів.Оля дуже важко заснула цієї ночі,та і на роботу їй не хотілося іти.
  Наступного дня на роботі Оля була дуже сумна,цілий день вона думала про Юру,тому після робочого дня вона підійшла до адміністратора.
-Оксано Ігорвіно,можна з вами поговорити?
-Так,звичайно.
-Розуміте мені на два дні потрібно поїхати додому.
-Щось сталося?
-Так померла мама мого хлопця,точніше він був моїм хлопцем,ми з ним розійшлися,тому що я поїхала працювати в місто.
-Ну навіть і не знаю що тобі сказати.
-Я вас прошу відпустіть всього два дні не більше,а якщо ви мене звільните,я все зрозумію.-сказала Оля з сльозами на очах.
-Ну гаразд,але тільки два дні,я постараюся знайти тобі заміну.
-Дуже вам дякую,ви дуже хороша людина.
-Дякую,до побачення.
-До побачення.