Вона їхала до Львова вже з радістю.До квартири Оля добралася пізно,то вже була майже одинадцята ночі.Зранку вона зібралася на роботу,як завжди вона прийшла вчасно,і Оля пішла в кабінет до Оксани Ігорівної,щоб ще раз подякувати їй за те,що вона її відпустила.
-Доброго ранку,Оксано Ігорівно.
-Доброго ранку,Олю.
-Ну як,ти владнала свої справи?
-Так,я вам дуже вдячна,що ви мене відпустили,ну гаразд я іду працювати.
-Добре іди,я рада що в тебе все добре.
  Оля відпрацювала робочий день,і пішла додому.Вдома вона приготувала вечерю,поприбирала квартиру,і пішла до свого ліжечка,та сон чомусь не йшов до неї,вона вже мріяла про той день,коли її Юра приїде до неї і з цими думками вона й заснула.
  Новий день для Олі готував сюрприз,вона навіть не уявляла який,вона як завжди збиралася на роботу,відпрацювала цей день і прямувала додому,прийшовши до квартири під дверима вона побачила Юру,який стояв з валізами і букетом троянд,вона не розуміла,чи вона марить,чи це все наяву,та коли він підійшов і поцілував її вона зрозуміла,що це не сон.
-Коханий,як ти дізнався де я живу?
-Твої батьки розказали.
-Але ж ти казав,що у тебе справи,і що ти приїдеш за тиждень.
-Так були справи,я попрощався з старим життям і приїхав сюди,щоб створити нове поруч з тобою.
  Вони зайшли до квартири,повечеряли і заснули.Рано Оля збудила Юру і сказала,щоб він збирався і йшов снідати,і нехай іде з нею на роботу вона поговорить з адмінстратором,щоб вона прийняла його на роботу,бо за професією він теж був офіціантом.
  Вони зібралися швиденько,щоб встигнути вчасно,Оля з Юрою одразу ж пішли до Оксани Ігорівної в кабінет.
-Доброго ранку,можна зайти?-спитала Оля.
-Так,звісно,заходь.
-Оксано Ігорівно,знайомтеся це мій хлопець Юра,я вам казала про нього,я хочу вас дещо попросити.
-Ну,я тебе слухаю.
-Чи не могли б ви прийняти Юру на роботу,він дуже хороший офіціант.
-Олю я не знаю,що тобі й сказати,ну хіба що під твою відповідальність.
-Дуже вам дякую,Оксано Ігорівно,я обіцяю ви не пожалієте.
-Ну гаразд,ідіть працювати.
  Вони вийшли з кабінету дуже щасливі,і одразу приступили до роботи.Цей день для них пройшов дуже легко і швидко.Коли вони прийшли додому,то Оля одразу подзвонила до мами:
-Привіт,мамо,як ви там?-сказала радісно Оля.
-Привіт,ми добре,а ти як,Юра з тобою?
-Так у на все добре,я його навіть сьогодні на роботу влаштувала.
-Ми раді за вас,доню,ми з батьком думаємо десь до вас приїхати.
-Можете у неділю,у нас вихідний,будемо раді вас бачити.
-Добре,тоді у неділю чекайте гостів.
-Чекаємо з нетерпінням,бувайте любимо вас.
-Бувай,і ми вас любимо.
  День за днем проходив так непомітно,що вже завтра і неділя,тому Оля і Юра заснули сьогодні швидше,щоб завтра рано встати і приготувати все до приїзду Олиних батьків.