Кульбабки
Я сижу й гадаю у своїх думках. Чому? Яка причина? Я заперта на три замки сама у власниюійже кімнаті. Вибрала я горе, зробила я помилку у житі своїм. Була раніш на вулиці весна, а зараз лиш жовті листя на підлозі. Весною сонце пропікало всю з середини мене, а зараз!? Холод, темрява і відчай. Ти був для мене сонцем всім. Зтобою весна була вічна у моєму серці... Але ти кинув мене на землю. Відірвав мені ти крила, закрив ти сонце хмарами від мого зору. І несказав нічого на останок, лиш полетів у даль ти сам. Вже зима. І сніг небілий як колись. Він чорний від колес машин.
2020-01-30 14:18:13
2
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1845
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1157