У мене в голові гуляє вітер
У мене в голові гуляє вітер, У мене в голові все шкереберть. Десятки тисяч слів, мільйони літер Кружляють у танкУ, мов круговерть. Я їх ловлю долонями чи ротом Немов сніжинки; граюсь, як колись. І запиваю яблучним компотом, Із яблук тих, що літом налились. А всі навколо дивляться й сміються: "Ти якийсь дивний, не із цих світів..." Я ж мовчки п'ю собі нектар із блюдця, Кульбабовий, із сонячних полів. І усміхаюся ледь-ледь собі під носа, Бо ж ви не знаєте, а в мене є зірки. Я назбирав їх вчора в травах-росах. Їх назбивали туди, граючись, хмарки. Ось зАйде сонце. Їх візьму з кишені, Протру від пилу метушливих днів, І в ніжнім світлі з зоряної жмені Буду плести зі слів рядки віршів. 26.08.2021
2022-02-10 00:05:19
2
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2000
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12199