У мене в голові гуляє вітер
У мене в голові гуляє вітер, У мене в голові все шкереберть. Десятки тисяч слів, мільйони літер Кружляють у танкУ, мов круговерть. Я їх ловлю долонями чи ротом Немов сніжинки; граюсь, як колись. І запиваю яблучним компотом, Із яблук тих, що літом налились. А всі навколо дивляться й сміються: "Ти якийсь дивний, не із цих світів..." Я ж мовчки п'ю собі нектар із блюдця, Кульбабовий, із сонячних полів. І усміхаюся ледь-ледь собі під носа, Бо ж ви не знаєте, а в мене є зірки. Я назбирав їх вчора в травах-росах. Їх назбивали туди, граючись, хмарки. Ось зАйде сонце. Їх візьму з кишені, Протру від пилу метушливих днів, І в ніжнім світлі з зоряної жмені Буду плести зі слів рядки віршів. 26.08.2021
2022-02-10 00:05:19
2
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1537
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11167