Здуру втрапив у твій капкан
Володимир Мельник
Здуру втрапив у твій капкан. Напоїла сніг тепла кров. Знов естетикою рваних ран Прикрашає музей свій любов. Рани згубляться між множин І подібних, і не таких. Я лишУся один на один З своїм болем, найменшим з лих. Але я не здаюся в полон. Відгризаю серце, як звір. Залишаю слідом, як фон, Завмираючий кардіопунктир. 31.01.2022
2022-02-15 02:08:50
2
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
просто веселка
ШИКАРНИЙ вірш 🌟
Відповісти
2022-02-15 05:47:02
1
Володимир Мельник
@просто веселка Дуже дякую!🙏
Відповісти
2022-02-15 21:19:02
1
Володимир Мельник
Дякую за відгук!🙏
Відповісти
2022-02-15 21:21:34
Подобається
Інші вірші поета
Червоні фірмові ромашки У вогні... (Софі) Ти всміхаєшся просто так Нині місяць сяє в повні
Інші поети
Сергій
@sushko18
Макс Фолс
@pr_mikhailovich
B I
@boredintrovert
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1473
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1863