У вогні... (Софі)
Будь ласка, ти пробач мені, Що я палаю у вогні, Як думаю, що в тебе інша. І з кожним днем мені все гірше. Та поміж тисяч всіх персон Серденько б'ється в унісон Лише з твоїм... Воно ж холодне, Бо в демона вогню в полоні. У вас угода непорушна, І магія ця надпотужна. А на кону - життя чи смерть... Знову летить все шкереберть! Болотяне лихе відьмисько; Зелений слиз - і гидко, й слизько; Прокляття, чари, КальцифЕр Всі дрова, що лиш міг пожер. І зАмок знов кудись мандрує; Опудало двері штурмує... А в мене купа прибирання, І в серці сховане кохання... Я знаю - старша я, невдаха, Себе жалію, бідолаха. Та мрію, хоч би у вісні, Щоб ти всміхався лиш мені... . . . . . (Натхненно і за мотивами: роман "Мандрівний замок Хаула", Діана Вінн Джонс) 24.01.2022
2022-01-24 06:23:51
2
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
просто веселка
ДУЖЕ ДУЖЕ і ДУЖЕ класний вірш 🌟
Відповісти
2022-01-24 08:31:26
1
Володимир Мельник
@просто веселка Дякую!🙏 Книга просто чудова, раджу прочитати. До речі, є аніме Міядзакі, обов'язково треба подивитися.
Відповісти
2022-01-24 13:03:17
1
просто веселка
@Володимир Мельник пасібки, коли буде вільний час обов'язково подивлюся)
Відповісти
2022-01-24 14:10:00
1
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2852
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3289