Sadly
Merees Nero
~ SADLY ~ by : Merees Constantly told with every dark night comes a brighter day How long can I stand this agony It's insanity Like literally Everything seems done deliberately Feel like I'm going insane Im never on the right lane It's in my vein All I feel is pain Barely seeing the days where I'm sober My life's over And no one can fix the damages It'll take you ages So Imma watch my life crumble It wasn't just a minor tumble Sadly I'll always feel abused Guess I'll never be the most amused I hate this feeling! But I blame myself for not yet accepting fate It's been this way till date ....
2018-08-27 18:21:28
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Mysterious
This brought tears to my eyes..... Beautifully described ♥️
Відповісти
2018-08-28 00:45:54
Подобається
Merees Nero
Thank you ❤
Відповісти
2018-08-28 04:11:50
Подобається
Інші вірші поета
Desperate heart Thoughts First Time Forever in my mind
Інші поети
Anna Tykholiz
@westofcoast
Veronika
@vera_syvorova
Схожі вірші
Всі
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9018
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11500