Исповедь
Откандалил своё я на свете, Откручинил средь бед, отплясал. Это я просвистел на рассвете, А не ветер средь рухнувших скал. Он похож стал на трубный, шофарный, Что разбудит, кто век уже спит, Мой пропитый, не бритый, бездарный, Затрапезный, болезненный вид. Отмолчал я прошедшие годы, Оттерпел беспросветность надежд. Без добра не проклюнутся всходы, Манн воняет в кармане не свеж. Отболело ненужное тело, Ни черта за последней чертой. Так кого я любил, что я сделал С золотою, цепною душой? Я, пожалуй, чуток доскандалю, Пока зубы не выбиты прочь. Докандалю срока, что мне дали, Не узнав, что есть день, что есть ночь. Мне не жаль ни голодные годы, Ни друзей, что сменил на врагов. Неба своды – холодные своды, Но святые: Господь да любовь!
2023-08-02 09:53:20
0
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2023
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8973