Кто ты?
Михаэль Казакевич
Кто ты, возомнивший себя управляющим ветром, Чьи танки, как кони, прорыли проходы в полях? Кто ты, посылающий людям подарком ракеты, Ты кроющий Бога с оскоминой крови в зубах? Какого же чёрта, ты ходишь по нашей планете, Готовый для смерти, мучений идёшь на убой? Тебя проклинают убитые малые дети. Горе в тебе, голод с тобой, жопа с тобой. Кем станешь – говна ли куском иль цветками жасмина У Господа Бога в Его несравненном саду, Где души детей убиенных, как бабочки мимо Тебя пролетают в холодном и страшном бреду? Безмозглый кусок, управляющий сталью холодной, Огнём выжигающий чёртово имя в полях, Кто ты, ты алкающий крови противный голодный, Ты зависти вечной безграмотный страх. Кто вы, вы чьи души противны горячему аду, Телами навозите землю, и стаи бездомных собак С вас лица сжирают – копать даже ямы не надо, Живыми вас прокляли, мёртвыми канете в прах.
2023-02-01 16:49:05
0
0
Інші вірші поета
Две страны Постижение Когда пылают сердца Только б не было войны
Інші поети
ZhaMar
@ZhaMar
Artiomtseva
@Artiomtseva
Veronika Yupyn
@Veronika_Yupyn
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11183
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1385