Бесконечный бой
Мир отдыхает, под звуки ноктюрна Борются в небе, покой отвергая, И погибают в отваге безумной Сокола два и ворон чёрных стаи. Падают птицы с высот поднебесных, В грязного снега сугробы немые. Музыка скрипок, лишённая песни. Кто вы, за что вы, кому вы такие? Твари небес, ну а может герои? Ветер их носит по тёмному небу В бой бесконечный на встречу с судьбою. Что не хватает: ума или хлеба? И нетерпенья желаньем объяты Смотрят на бой сей из гнёзд, подрастая, Тысячеглазные в перьях солдаты, Будущей боли себя посвящая. Скрипок смычки гладят воздух и струны, Быстро взлетают на небо и тают, И погибают в атаках безумных Сокола два и ворон чёрных стаи.
2023-12-10 12:24:17
0
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4230
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1815