Бесконечный бой
Мир отдыхает, под звуки ноктюрна Борются в небе, покой отвергая, И погибают в отваге безумной Сокола два и ворон чёрных стаи. Падают птицы с высот поднебесных, В грязного снега сугробы немые. Музыка скрипок, лишённая песни. Кто вы, за что вы, кому вы такие? Твари небес, ну а может герои? Ветер их носит по тёмному небу В бой бесконечный на встречу с судьбою. Что не хватает: ума или хлеба? И нетерпенья желаньем объяты Смотрят на бой сей из гнёзд, подрастая, Тысячеглазные в перьях солдаты, Будущей боли себя посвящая. Скрипок смычки гладят воздух и струны, Быстро взлетают на небо и тают, И погибают в атаках безумных Сокола два и ворон чёрных стаи.
2023-12-10 12:24:17
0
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5626
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2691