Бесконечный бой
Мир отдыхает, под звуки ноктюрна Борются в небе, покой отвергая, И погибают в отваге безумной Сокола два и ворон чёрных стаи. Падают птицы с высот поднебесных, В грязного снега сугробы немые. Музыка скрипок, лишённая песни. Кто вы, за что вы, кому вы такие? Твари небес, ну а может герои? Ветер их носит по тёмному небу В бой бесконечный на встречу с судьбою. Что не хватает: ума или хлеба? И нетерпенья желаньем объяты Смотрят на бой сей из гнёзд, подрастая, Тысячеглазные в перьях солдаты, Будущей боли себя посвящая. Скрипок смычки гладят воздух и струны, Быстро взлетают на небо и тают, И погибают в атаках безумных Сокола два и ворон чёрных стаи.
2023-12-10 12:24:17
0
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5118
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2622