Память полёта пчелы
Это просто опустилась пчела на ограду погоста, Оглянулась на небо, вздохнула, представив полёт. И к нам в гости, сидящим с тоскою на лавочке плоской, Просто осень неспешно и страшно по капле идёт. Там над нами раскинулось небо, грозя облаками, А под ними вокруг, сколько сможет окинуть твой взгляд, Наша память течёт над лежащими навзничь стихами, И в могилах души за погостом покойников ряд. Умирающий стих закопать прямо в память погоста, И она же греховно вернёт их обратно домой. Мы сидим под стихами на лавочке узенькой, плоской И читаем слова, звуки слов превращаются в вой. Не спасёт тишиной нас с тобой убежавшее лето. Прямо здесь слёзы моют забытый когда-то мотив. Вот бы кто-то ворвался ко мне просто так без билета И тоску развязал, и, как косы, её распустил. Просто так зацепиться строкой за ограду погоста. Буквы, чуя свободу, собою траву оросят. Зеленеет любви под дождём расцветающий остов И завянет, и па... Никогда не смотрите назад.
2023-10-12 05:48:07
0
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10871
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2348