Память полёта пчелы
Это просто опустилась пчела на ограду погоста, Оглянулась на небо, вздохнула, представив полёт. И к нам в гости, сидящим с тоскою на лавочке плоской, Просто осень неспешно и страшно по капле идёт. Там над нами раскинулось небо, грозя облаками, А под ними вокруг, сколько сможет окинуть твой взгляд, Наша память течёт над лежащими навзничь стихами, И в могилах души за погостом покойников ряд. Умирающий стих закопать прямо в память погоста, И она же греховно вернёт их обратно домой. Мы сидим под стихами на лавочке узенькой, плоской И читаем слова, звуки слов превращаются в вой. Не спасёт тишиной нас с тобой убежавшее лето. Прямо здесь слёзы моют забытый когда-то мотив. Вот бы кто-то ворвался ко мне просто так без билета И тоску развязал, и, как косы, её распустил. Просто так зацепиться строкой за ограду погоста. Буквы, чуя свободу, собою траву оросят. Зеленеет любви под дождём расцветающий остов И завянет, и па... Никогда не смотрите назад.
2023-10-12 05:48:07
0
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2898
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4902