Память полёта пчелы
Это просто опустилась пчела на ограду погоста, Оглянулась на небо, вздохнула, представив полёт. И к нам в гости, сидящим с тоскою на лавочке плоской, Просто осень неспешно и страшно по капле идёт. Там над нами раскинулось небо, грозя облаками, А под ними вокруг, сколько сможет окинуть твой взгляд, Наша память течёт над лежащими навзничь стихами, И в могилах души за погостом покойников ряд. Умирающий стих закопать прямо в память погоста, И она же греховно вернёт их обратно домой. Мы сидим под стихами на лавочке узенькой, плоской И читаем слова, звуки слов превращаются в вой. Не спасёт тишиной нас с тобой убежавшее лето. Прямо здесь слёзы моют забытый когда-то мотив. Вот бы кто-то ворвался ко мне просто так без билета И тоску развязал, и, как косы, её распустил. Просто так зацепиться строкой за ограду погоста. Буквы, чуя свободу, собою траву оросят. Зеленеет любви под дождём расцветающий остов И завянет, и па... Никогда не смотрите назад.
2023-10-12 05:48:07
0
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5553
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4753