Полёт демона
Михаэль Казакевич
Звёздное небо чернеющей ночи, Демон застыл сквозь миры пролетая. Мертвая степь перед ним кровоточит. Бесы той болью бескрайней играют. Кружатся бесы пред ним в поднебесье, Звёзды бросают на землю, срывая. Мир замирает под звёзд этих песни, Песнями судьбы людей отпевая. Пишет на черном над миром вчерашним, Ноготь макая в обилие крови, Краскою теплой родной и домашней Главный, увенчанный рогом коровьим. Бесам не спится - ведут хороводы, Звёзды в букеты с небес собирая. Нет и не будет покоя народам. Ключик от дома потерян, от рая. Даже Всевышний устал коромысло Мира тащить на себе и природа Тщетно влачится без цели и смысла. Века не хватит исправить, ни года. Звёздное небо украинской ночи. Демон летит, злая степь кровоточит.
2022-10-07 02:12:45
5
0
Інші вірші поета
Бесконечный бой За стеклянною стеной Встреча с Богом И небосвод, которой вот
Інші поети
Sharanya Nadar
@AuthorSharanya
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2252
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12332