Я не боец
Я не боец и за нами охотятся. Меч его лёгок, остёр, но не длин. В бой вылетает счастливая троица Ангелов добрых, одним я храним. Мы с тобой вместе по жизни наплакались, Тихо скользишь за моею спиной. Правильным выбором, тайными знаками Твой продлеваю полёт, мой родной. Ангел, душа – это наше имущество, То, что при жизни и после храним, Связь наша с вечностью, горе, могущество – Пепел эфода* и камни под ним. Наша душа, это чудо невзрачное, Что предстоит пронести и отдать, Добрая капля надежды прозрачная, Старые: перстень Царей и печать. Сколько по жизни с тобою намаялись, Страхов и пота, любви за спиной? Как тебе в мире безбожном понравилось, Веры и боли кусочек родной? Чёрные ангелы, столько погублено Стали клинком твоим, звёздная высь. Верой моей, твоей кровью прорублена Белой надежда на вечную жизнь. * эфод – часть облачения первосвященника с драгоценными камнями в золотых гнёздах
2023-06-14 10:21:48
0
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12440
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11487