Я не боец
Я не боец и за нами охотятся. Меч его лёгок, остёр, но не длин. В бой вылетает счастливая троица Ангелов добрых, одним я храним. Мы с тобой вместе по жизни наплакались, Тихо скользишь за моею спиной. Правильным выбором, тайными знаками Твой продлеваю полёт, мой родной. Ангел, душа – это наше имущество, То, что при жизни и после храним, Связь наша с вечностью, горе, могущество – Пепел эфода* и камни под ним. Наша душа, это чудо невзрачное, Что предстоит пронести и отдать, Добрая капля надежды прозрачная, Старые: перстень Царей и печать. Сколько по жизни с тобою намаялись, Страхов и пота, любви за спиной? Как тебе в мире безбожном понравилось, Веры и боли кусочек родной? Чёрные ангелы, столько погублено Стали клинком твоим, звёздная высь. Верой моей, твоей кровью прорублена Белой надежда на вечную жизнь. * эфод – часть облачения первосвященника с драгоценными камнями в золотых гнёздах
2023-06-14 10:21:48
0
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
101
8
11840
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1430