Сила слов
Вас будут бить и требовать страстей И смерть детей, которых вы любили, Просить хороших для себя вестей, Тела друзей стирать в подобье пыли. Вас будут бить и требовать огня Святого, чтоб горел он в преисподней, Затем устав потребуют Меня, Чтоб стало петь и врать для них свободней. Так знай, поэт, Меня не грех отдать, Отдай детей, от страха не кричащих, Но не стихи – ты лучше съешь тетрадь – Ни реже не пиши им, ты ни чаще. Запомни навсегда Мои слова. В стихах твоих живительные силы. Раз скажешь ты: "зелёная трава", – Коса её ни разу не скосила. Не славь ни войн и смерти жуткий бред, Ни жертв её, забытых и сожжённых. Пусть рвут жены единственный портрет, Насилуют детей, ты им поклоны По пояс или даже до земли. Но не пиши стихов своих во славу Животным, им, чтоб выжить не смогли, Чтоб Мне найти на них Мою управу.
2023-08-27 07:38:04
0
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1512
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9729