Дух
Жах почався так і не закінчившись, в далеку дрогу подався не зупинившись, Сум, був мовчавши. Ми тілики ми, залишились самі. Дорога жаху страшна, чорно білі тона Смерть страшна? В чому сенс життя? Де ділись гроші...... без них люди не.... Не люди – не хороші. Ми....потребуємо всіх, але потрібні тільки самому собі. Ми любим гріх, звинувачуючи тих хто не причетний, думаєм за них за тих кого потребуєм. Так коли дорогу пройду, у ліс я зайду. Де багато ворон, чекають моє тіло і плоть. На коліна стану я. Покажу воронам свою суть, щоб налетіли і жахнулись, пернаті. Яка я багата. Плоть багата. Навіть душі не треба, щоб ліс став кольоровим. До смерті усмішка для заздривих ворон. Такий мій поклон. І після смерті в лісі, де навколо ворони тухнуть, ляжу на листя. Кольори рухнуть, а на обличчі тільки посмішка.
2020-09-27 19:45:34
5
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5131
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3849