Ретротерор

Michael Mayrain

Минулого природу не знаєм, теперішній час не шануємо! Не радіємо на взаєм, несправжнє в голові будуємо. Здається готуємо міраж, минулого абсурд . Нейрони – сотні зараз, розсіяли здоровий глузд. Судим, через брехливий бік, не себе, а корені свої. Новий сміх на кожен вік! На брата набиваємо набої! Хоч хтось в дзеркало дивився, своїх духовних мук? На що в середині розбився? На сотні гнійних мух! Минуле , тільки щоб не дарма, все повторяється циклічно. Жити тобою не може земля, смерті будуть вічно! Добро робиться зі зла, не має більше матеріалу. Тонка часова змія, агресія війни й металлу. Автор Michael Mayrain

2021-01-04 16:18:49

Інші вірші поета

Ультрафіолет Постпейзаж Страх Дух

Інші поети

Asker Nerys

@Asker_Nerys

Юрий Тим

@currentlib

Ren

@Panda_4010

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

1340

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

1242