Ультрафіолет
Починати з білого листа, коли хороша ,чиста голова? Не виходить Тремтить, поникла в гріх Душа не може з нас усіх — втекти. Душа темніє, якщо в людини є вона, тоді втрачає хвилини, а душа гине. У розпусті, на дні , у темноті — де ми усі. І кожен з нас на самоті, і кожен з нас в сірі будні ці. Вникне в наші чорні думки зловсіні Ультрафіолет звісно, Крізь нього все видно, всі таємниці. Все огидне , ніби з в'язниці. Те що сховав ти в своїх сітках фізичних, ті думки незвичні. Тьму душі твоєї, фіолет побачить В подіях відмітку зазначить . Будеш Пам'ятати їх аш до смерті своєї Та навік не осягнеш миті тієї. Коли фіолету довіриш розум, – розкриє тебе в різних позах: твій бік жахливого, жорстокого брехуна і доброго, мудрого чистуна. Впустиш?.. ні, боїшся.
2020-10-22 17:07:12
3
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4999
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2547