Ультрафіолет
Починати з білого листа, коли хороша ,чиста голова? Не виходить Тремтить, поникла в гріх Душа не може з нас усіх — втекти. Душа темніє, якщо в людини є вона, тоді втрачає хвилини, а душа гине. У розпусті, на дні , у темноті — де ми усі. І кожен з нас на самоті, і кожен з нас в сірі будні ці. Вникне в наші чорні думки зловсіні Ультрафіолет звісно, Крізь нього все видно, всі таємниці. Все огидне , ніби з в'язниці. Те що сховав ти в своїх сітках фізичних, ті думки незвичні. Тьму душі твоєї, фіолет побачить В подіях відмітку зазначить . Будеш Пам'ятати їх аш до смерті своєї Та навік не осягнеш миті тієї. Коли фіолету довіриш розум, – розкриє тебе в різних позах: твій бік жахливого, жорстокого брехуна і доброго, мудрого чистуна. Впустиш?.. ні, боїшся.
2020-10-22 17:07:12
3
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4882
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2451