Страх

Michael Mayrain

В тиші місячного спокою знаю я, що там стежить хтось за мною. Світить місяць струною в лісі, в печерах йде воно за мною. Струмок річки, ліс дзвенить, йду я. Воно йде, не зустрітись в певну мить. Надія одна, воно ще спить. хороша стежка тревожить рух. Перед очима, не спить, появився Страх. Ми боїмся страху, нажаль. Застерігає, дає шанс Кожа стала, як скрижаль. митець пише. На кожі і всередині дає фору. Дихання І серце б'є. Страх не допустить втоми, як би швидко не тікав він тут, близько Він момент твій вкрав Час лине , божий дар Біжи, біжи. Рятівник твій і господар, душі твоєї він володар Пауза, недобіг. Не він, не ти не втік. Не втечеш від нього, ось такий нічний час пік.

2020-10-10 19:38:55

Інші вірші поета

Дух Ультрафіолет Постпейзаж Ретротерор

Інші поети

Shirudi NR

@shirudi17

Mari Bloodycake

@mari_bloodycake

Brisée 彡

@Reinrim

Схожі вірші

Всі

Без вагань

МОРГАН РЕЙ

Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...

8660

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11353