Постпейзаж
Стрімкі, суворі, високі будівлі, які руйнуються на очах живих людей. Жорстокі сірі будні, І сум забутих ідей. Минулого клітки гниють, на розбитих вікнах. Сум на людей ллють, Залишають нас в клітках. Мертва посмішка на людських вустах, мене трошки застерігає. Що в людей у головах? Цього ніхто не знає. Забути не можу, постпейзажи, радянський мертвий простір. Чорні хмари, розкладання фази, Не встоять всі поспіль! Важко нам своїх вершин Позбутися навік! Все тому, що було ніби добре. Мабуть, кожен звик! Забули б будівельний бруд, Вилізли б із пекельни дір. Нам земля потрібна, "Труд", Без всяких перспектив. На фото зображені чудові куточки наших миленьких, красивих сірих міст : Дніпро, Вільногірськ. День сурка який мають люди , які живуть в цих містах і ближчих селах не побажаєш навіть ворогові. На жаль такі реалії. Більшість із нас хоче бачити тільки гарні, неймовірні місця планети, забуваючи те, що нас справді оточує. При цьому деякі люди серед цих пейзажів однаково ( іноді) можуть бути щасливими.
2021-01-11 17:17:24
3
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4785
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4794