Вузенька стежка вела до кольорових гір. Гори були невисокими, але це місце було небезпечним: великі брили каміння, провалля всередині гори, взагалі, не видно було, що за ними. Але йти треба було попри все.

Софія з Анею нарешті зрозуміли, що кожна була неправа стосовно іншої. Тоді вони не відчували, що на думці у іншої. І не приймали пояснень. Зірка показала їм правду. Як кажуть «Від ненависті до любові один крок». В цьому випадку – «до дружби». Тож дівчат тепер сміливо можна буде називати – друзі.

Так от, подруги недалеко побачили стежечку між горами і пішли по ній. Це була нелегка дорога: каміння котилося та заважало йти. Також був страх, що деякі брили каміння відваляться. Так, це було нелегко. Одного разу Аня ледь не впала в яму між камінням. Скоріш за все це був іспит їхній дружбі. Дівчатам довелось часто допомагати одна-одній і йти пліч-о-пліч.

І тут, крім небезпечної гори, Аня побачила в небі коршуна, завбільшки 2 метра. Він були величезний і, схоже, що дуже злий та голодний. Але тільки кружляв над дівчатами: він був занадто великий, щоб пролетіти крізь скелі. І тільки, коли дівчата пройдуть гору – нападе. Аня читала про таких. Так, вони жахливі, навряд чи хтось захотів би зустрітися з ними. Аж тут – о, «радість» яка – один з них над дівчатами. Аня здивувалася сама собі: вона мала б злякатися, але чомусь замість страху вона трохи роздратувалася. Скоріш за все, після зустрічі з драконом і миті, коли вона дивилася у очі смерті, Аня набралася неабиякої хоробрості. Вона голосно, з іронією в голосі сказала:

- Серйозно? Коршун. От тільки цього нам тут не вистачало. Вау, ну тут весело.

Софія теж вже побачила його. Дівчата знали, що тільки-но вони пройдуть гору, порятунку їм не буде. Це було погано, але має бути якийсь порятунок від нього. Дівчата вже бачили край гір. Але що це? Вода. Так, дівчата почули шум води. І тут в Ані пролетіла блискавична думка: «Коршуни бояться води!» - далі вона вже не думала. Тільки діяла. Дівчинка швидко схопила Софію за руку і вони побігли по камінню, по проваллю – до води. Соня не розуміла, що вони роблять, але бігла. Вона довіряла Ані.

Це була небезпечна пробіжка. І тут Софія побачила, що коршун скоро зможе їх наздогнати. Що вони роблять? З жахом вона подивилася вперед і побачила стрімкий спуск. Це водоспад. Його можна було оминути, там була рівнина збоку. Але там їх дістане коршун. Вона ще міцніше схопила Аню за руку і подруги побігли вперед з шаленою швидкістю. І…останньою думкою Ані була думка «Будь, що буде». Далі вони вже летіли вниз по водоспаду.

Софія любила спорт і добре плавала. Вона схопила Аню, яка втратила свідомість і поплила до берегу. Володіння коршунів закінчились. Дівчат вони не могли торкнутись. Софія гребла по воді, щоб дістатися суші.

Нарешті Соня з останніх сил доплила до берегу. Вона дістала Аню з води і від втоми впала на траву.