Клубок протирічч
Вважаю я себе клубком із протирічч, Немов би у мені сплелися день і ніч, І хоча зовні наче я спокійна, Та поведінка моя зовсім не постійна. Сьогодні мене бачиш льодяною, В собі закритою і стриманою, А завтра вже немов вогонь горю - Свої емоції ніяк я не спиню. Буває, що й сама себе не розумію: То жаром, то холодом навколо себе вію. Не можу визначити: ким же бути? І як себе мені змогти збагнути? Отак іду я по життю, іду лише вперед І знаю, що в майбутньому є перець і є мед. І також вірю: ця життєва ненормалія - Дуже корисна і весела аномалія.
2018-05-17 16:14:53
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Misha McCaffrey
Останні рядки особливо чудові)
Відповісти
2018-07-28 13:53:55
Подобається
Есмеральда Еверфрі
Дякую)
Відповісти
2018-07-28 16:04:18
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8253
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4100