Шлях правди
Пустельний солод непокоїть нерви,
Дурманить голову й холодить кров,
І сумніви, немов могильні черви,
Підточують твій мозок знову й знов.
Химерні хмари, майже що прозорі,
Й повітря, перепалене в пісок:
Невпинна втеча від думок неволі -
Вже ледве робиш свій наступний крок.
Блукає погляд в пошуках оази,
Та тільки дюни всюди, й хоч-не-хоч,
Переборовши відчуття поразки,
Бредеш крізь міражі будівль і площ.
Десь там суспільство крутиться між марев,
Та вірний шлях не терпить марнотú.
І ти, вже вільний від безцільних зарев,
Тримаєш курс, до цілі щоб дійти...
Тебе зміцнила правда непомітно:
Не смерті раб, а світла паладин.
Мандруєш в даль, на горизонті видно
Майбутнє Місто - твій жаданий Дім.
2020-08-09 08:19:31
10
2