Шлях правди
Есмеральда Еверфрі
Пустельний солод непокоїть нерви, Дурманить голову й холодить кров, І сумніви, немов могильні черви, Підточують твій мозок знову й знов. Химерні хмари, майже що прозорі, Й повітря, перепалене в пісок: Невпинна втеча від думок неволі - Вже ледве робиш свій наступний крок. Блукає погляд в пошуках оази, Та тільки дюни всюди, й хоч-не-хоч, Переборовши відчуття поразки, Бредеш крізь міражі будівль і площ. Десь там суспільство крутиться між марев, Та вірний шлях не терпить марнотú. І ти, вже вільний від безцільних зарев, Тримаєш курс, до цілі щоб дійти... Тебе зміцнила правда непомітно: Не смерті раб, а світла паладин. Мандруєш в даль, на горизонті видно Майбутнє Місто - твій жаданий Дім.
2020-08-09 08:19:31
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Andrii Katiuzhynskyi
Який політ думки! Позаздрив би, нажаль не вмію!
Відповісти
2020-10-03 19:27:28
1
Есмеральда Еверфрі
@Andrii Katiuzhynskyi дякую 😊
Відповісти
2020-10-04 05:38:00
Подобається
Інші вірші поета
В нас сім'я є на селі Нам завжди ліпше бачиться вночі Тяжко взяти уперше перо Як ляжуть букви
Інші поети
Sophie
@DilaraAydin10
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
866
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1108