Прокинься сьогодні вранці

Есмеральда Еверфрі

Прокинься сьогодні вранці (а може, уже опівдні), Без поспіху з'їж сніданок, тарілки помий брудні. Ти завжди кудись прямуєш, та в цей карантинний час Залишся у себе вдома, без зайвих бравад, обрáз. Читай неймовірні книги чи фільми дивись цікаві - Усе, на що так бракує зазвичай години-дві. Проглянь список справ, роками відкладених «на колись», Незвичні знайди рецепти - вечерею вже займись. Із друзями через Skype, Discord чи Facebook спілкуйся; Пограй із сім'єю в ігри - вона ж зараз вдома вся. Прослухай старі плейлисти; пиши, врешті, свій роман; Вивчай іноземну мову... Справ різних ще океан. Ляж спати аж перед ранком (між кілець Дракона-Муза), А завтра можливо небо весняна прорве гроза... І досить уже волати « навіщо цей карантин?!» - Країни усі ніколи не підуть дарма на спочин. #togetherathome

2020-03-27 22:16:39

6

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11552

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3354