Прокинься сьогодні вранці
Есмеральда Еверфрі
Прокинься сьогодні вранці (а може, уже опівдні), Без поспіху з'їж сніданок, тарілки помий брудні. Ти завжди кудись прямуєш, та в цей карантинний час Залишся у себе вдома, без зайвих бравад, обрáз. Читай неймовірні книги чи фільми дивись цікаві - Усе, на що так бракує зазвичай години-дві. Проглянь список справ, роками відкладених «на колись», Незвичні знайди рецепти - вечерею вже займись. Із друзями через Skype, Discord чи Facebook спілкуйся; Пограй із сім'єю в ігри - вона ж зараз вдома вся. Прослухай старі плейлисти; пиши, врешті, свій роман; Вивчай іноземну мову... Справ різних ще океан. Ляж спати аж перед ранком (між кілець Дракона-Муза), А завтра можливо небо весняна прорве гроза... І досить уже волати « навіщо цей карантин?!» - Країни усі ніколи не підуть дарма на спочин. #togetherathome
2020-03-27 22:16:39
7
0
Інші вірші поета
Десь в області серця... Легке перо змінив тепер есток Біле чи чорне? Запитай у запилених книг
Інші поети
Наталія
@di_di_badabum
.اليا.
@Aliasir
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
13942
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10920