Тихо випити порцію кави
Тихо випити порцію кави... Третю...п'яту... За ці п'ять хвилин. Залишу на столі усі справи, Чи відправлю у вирій їх клин. Пересилити втомлені вíки, Щоб розгледіти колір вітрів. Позбирати їх зломлені піки, Поміж канулих в Лету шрифтів. Перенести всі роздуми в строфи, Розповісти у римах свій сон... Може, людство, це дивно вам трохи: Моїм Музом працює Дракон. Загребти сокиркові* сюжети І розвести під ними вогонь. Обгорілі струсити манжети З поплямованих димом долонь. Віднести філіжанку з-під стресу, Перевірити дату і рік. Як в насмішку епосі прогресу, Описати найперший наш вік. Сокиркові* - в значенні «нездалі» взято у Бізешки (https://www.surgebook.com/freeroute)
2020-03-09 10:27:46
10
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Есмеральда Еверфрі
дякую, дуже приємно))😊.
Відповісти
2020-03-09 17:12:26
Подобається
Берніс Кірк
В вас дуже гарні вірші, читати — одна насолода! Дякую ❤️👍
Відповісти
2020-03-22 08:30:20
1
Есмеральда Еверфрі
@Берніс Кірк і Вам дякую за коментар)) мені дуже приємно😊❤.
Відповісти
2020-03-22 09:54:19
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12355
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2349