З усіма буває...
З усіма буває, не у всіх проходить -
Муз усе частіше очі в небо зводить.
Б'є себе у груди, рве на них сорочку,
І собі на лоба все шука примочку.
То хвостом молотить, то здіймає бучу,
Кожен раз, як чимось я його засмучу.
Борозни на стінах від когтистих лапищ
(Кажуть правду - в скальди просто так не втрапиш).
Виє Муз на Місяць (думає - не бачу),
Інколи зітхає: "Я колись заплáчу.
Хто так творить диво?!", - й, надягнувши каску,
В суперечці знову зазнає поразки...
Він у мене добрий (п'є постійно м'яту),
І не дуже прúкрий (хоч і має бартку*).
Ще не звик, сердега, до польотів думки,
Óбразів яскравих, марності малюнків**.
Третій рік працює він зі мною в парі,
Маємо для чаю кожен свій гербарій.
Хоч ще й досі, чáсом, очі в небо зводить -
З усіма буває, не у всіх проходить...
* - гуцульський топірець.
** - тут в значенні схеми віршового розміру.
Ілюстрація з Pinterest, авторства Inge Löök.
2021-03-17 09:47:48
14
3