Можливо шал
Есмеральда Еверфрі
Можливо, справді все не так, Як думалось колись давно: Твій дар - потрапити в просак, А в мене зломане стерно... Можливо час - це танцю такт, І кожен в нім свій ритм чує. Життя ж - у вічній грі антракт, В якому сум і біль вирує... Можливо, світ лише вуаль Квесту великому й чужому, Де приз не дама й не Грааль - Вічність у всесвіті пустому... Можливо всі, хто був до нас, Казали: «Кращі будуть діти, Ніж ми...». Та вічний правди глас Ствердив: «Так людству й посивіти...» Можливо, це усе мій шал, Й іскра життя палає ясно, І я побачу її пал... Та того не скажу завчасно...
2019-02-16 16:32:00
8
0
Інші вірші поета
Дощ Ось моя заслуга Між почорнілих і холодних стін Так, я пúшу про осінь...
Інші поети
Lady K
@lady_k
Clarissa Fairchild
@clarissa_fray
No_va
@No_va
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
37
4
4333
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
127
26
4137