Можливо шал

Есмеральда Еверфрі

Можливо, справді все не так, Як думалось колись давно: Твій дар - потрапити в просак, А в мене зломане стерно... Можливо час - це танцю такт, І кожен в нім свій ритм чує. Життя ж - у вічній грі антракт, В якому сум і біль вирує... Можливо, світ лише вуаль Квесту великому й чужому, Де приз не дама й не Грааль - Вічність у всесвіті пустому... Можливо всі, хто був до нас, Казали: «Кращі будуть діти, Ніж ми...». Та вічний правди глас Ствердив: «Так людству й посивіти...» Можливо, це усе мій шал, Й іскра життя палає ясно, І я побачу її пал... Та того не скажу завчасно...

2019-02-16 16:32:00

Інші вірші поета

Злудопад Я не боюся... Нічне шосе Таємниця кожного

Інші поети

ملاك عطوات

@WhiteAngel3011

Truth13

@Truth13

Aaliyah Salia

@writernxtdoor

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

9097

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5627