Чим цікаві інтроверти
Знаєш, чим цікаві інтроверти? Їм нічого, наче, не болить. Вони, навіть, не бояться смерті... Так здається в страхітливу мить. Ніби їм, холодним, так байдуже, Що там коїться зі світом навкруги. Вони й далі сплять, працюють, дружать, Жодним м'язом не виказують туги. Але хто сказав, що ми бездушні?! І хіба відсутність світу звичних сліз Й паніки з нас роблять осоружних, Черствосердих баранів, козлів і кіз? Нам, так само, як і вам, нелегко, Коли все навколо лиш вогонь і кров, Просто в нас поріг тривоги задалеко, І ми все несем в собі і знову й знов. І самі неладне помічаєм, Лиш тоді, коли геть виб'ємося з сил. Нам болить також, лиш іншим краєм Це вдаряє в наший небосхил.
2022-02-24 19:57:09
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Есмеральда Еверфрі
Відповісти
2022-02-24 20:00:51
1
просто веселка
Прекрасний вірш, як інтроверт все підтверджую)
Відповісти
2022-02-24 20:36:42
1
Есмеральда Еверфрі
@просто веселка значить точно вдалося, дякую😊
Відповісти
2022-02-24 21:09:37
1
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2713
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11499