Чим цікаві інтроверти
Знаєш, чим цікаві інтроверти? Їм нічого, наче, не болить. Вони, навіть, не бояться смерті... Так здається в страхітливу мить. Ніби їм, холодним, так байдуже, Що там коїться зі світом навкруги. Вони й далі сплять, працюють, дружать, Жодним м'язом не виказують туги. Але хто сказав, що ми бездушні?! І хіба відсутність світу звичних сліз Й паніки з нас роблять осоружних, Черствосердих баранів, козлів і кіз? Нам, так само, як і вам, нелегко, Коли все навколо лиш вогонь і кров, Просто в нас поріг тривоги задалеко, І ми все несем в собі і знову й знов. І самі неладне помічаєм, Лиш тоді, коли геть виб'ємося з сил. Нам болить також, лиш іншим краєм Це вдаряє в наший небосхил.
2022-02-24 19:57:09
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Есмеральда Еверфрі
Відповісти
2022-02-24 20:00:51
1
просто веселка
Прекрасний вірш, як інтроверт все підтверджую)
Відповісти
2022-02-24 20:36:42
1
Есмеральда Еверфрі
@просто веселка значить точно вдалося, дякую😊
Відповісти
2022-02-24 21:09:37
1
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3392
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4083