Забудемо про біль
А що, як ми забудемо про біль, Старі образи й свіжі недомовки? Відмовимось на рану сипать сіль, Плести обману гострі скоромовки? Чи стане сили зупинити тлін, Який на язиці росте все більше? Я залишуся серед чорних стін, Як стане світло дня для вас тепліше. Живіть щасливо, мирно і без свар, Душевний трунок відпустіть зі снами. На мирову всі разом випийте узвар, Мене ж забудьте, виженіть з вітрами. Тугу візьму смертельну й гострий гнів, Притримаю у потемках палацу. Але якщо колись почуєте мій спів Біжіть щодуху від воріт із кварцу. А що, як ми забудемо про біль, Випалюючи його слід книжками? І тоді кожен влучить в свою ціль, Я ж пам'ять відпущу вночі стежками...
2019-09-18 05:57:05
6
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5279
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5150