Забудемо про біль
А що, як ми забудемо про біль, Старі образи й свіжі недомовки? Відмовимось на рану сипать сіль, Плести обману гострі скоромовки? Чи стане сили зупинити тлін, Який на язиці росте все більше? Я залишуся серед чорних стін, Як стане світло дня для вас тепліше. Живіть щасливо, мирно і без свар, Душевний трунок відпустіть зі снами. На мирову всі разом випийте узвар, Мене ж забудьте, виженіть з вітрами. Тугу візьму смертельну й гострий гнів, Притримаю у потемках палацу. Але якщо колись почуєте мій спів Біжіть щодуху від воріт із кварцу. А що, як ми забудемо про біль, Випалюючи його слід книжками? І тоді кожен влучить в свою ціль, Я ж пам'ять відпущу вночі стежками...
2019-09-18 05:57:05
6
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12400
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1909