Забудемо про біль
А що, як ми забудемо про біль, Старі образи й свіжі недомовки? Відмовимось на рану сипать сіль, Плести обману гострі скоромовки? Чи стане сили зупинити тлін, Який на язиці росте все більше? Я залишуся серед чорних стін, Як стане світло дня для вас тепліше. Живіть щасливо, мирно і без свар, Душевний трунок відпустіть зі снами. На мирову всі разом випийте узвар, Мене ж забудьте, виженіть з вітрами. Тугу візьму смертельну й гострий гнів, Притримаю у потемках палацу. Але якщо колись почуєте мій спів Біжіть щодуху від воріт із кварцу. А що, як ми забудемо про біль, Випалюючи його слід книжками? І тоді кожен влучить в свою ціль, Я ж пам'ять відпущу вночі стежками...
2019-09-18 05:57:05
6
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11527
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1750