Забудемо про біль
А що, як ми забудемо про біль, Старі образи й свіжі недомовки? Відмовимось на рану сипать сіль, Плести обману гострі скоромовки? Чи стане сили зупинити тлін, Який на язиці росте все більше? Я залишуся серед чорних стін, Як стане світло дня для вас тепліше. Живіть щасливо, мирно і без свар, Душевний трунок відпустіть зі снами. На мирову всі разом випийте узвар, Мене ж забудьте, виженіть з вітрами. Тугу візьму смертельну й гострий гнів, Притримаю у потемках палацу. Але якщо колись почуєте мій спів Біжіть щодуху від воріт із кварцу. А що, як ми забудемо про біль, Випалюючи його слід книжками? І тоді кожен влучить в свою ціль, Я ж пам'ять відпущу вночі стежками...
2019-09-18 05:57:05
6
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13191
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5718