За шепіт мрій
За шепіт мрій, за кожну мить вагання, Мій час розплати скоро надійде. Але допоки маю крихту сподівання, Не можу здатись... Хто зі мной піде? В гарячий край постійної тривоги, Яка не дасть надії на життя. В обійми хвиль чужої перемоги Зануритись до дна... Без почуття. В туманні болота земної тяги, Без напрямку, спорядження, мети. Знайти джерела справжньої наснаги, І чорний компас зняти з Марноти. В сиру долину «Просто Існування». На вищу точку скелі Самоти. І не одне забуте полювання: На себе без образ і гіркоти. За кожен крок, і кожну перемогу, В останню мить віддам свою ціну. Та краще так, ніж взяти допомогу Від тих, кому я борг не поверну.
2019-09-09 05:58:57
6
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Рыцарь Времени
Подобається💞
Відповісти
2019-09-09 06:58:06
Подобається
Есмеральда Еверфрі
Відповісти
2019-09-09 12:38:43
Подобається
Есмеральда Еверфрі
@Рыцарь Времени 😊 дуже приємно).
Відповісти
2019-09-09 12:39:00
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11353
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8215