За шепіт мрій
За шепіт мрій, за кожну мить вагання, Мій час розплати скоро надійде. Але допоки маю крихту сподівання, Не можу здатись... Хто зі мной піде? В гарячий край постійної тривоги, Яка не дасть надії на життя. В обійми хвиль чужої перемоги Зануритись до дна... Без почуття. В туманні болота земної тяги, Без напрямку, спорядження, мети. Знайти джерела справжньої наснаги, І чорний компас зняти з Марноти. В сиру долину «Просто Існування». На вищу точку скелі Самоти. І не одне забуте полювання: На себе без образ і гіркоти. За кожен крок, і кожну перемогу, В останню мить віддам свою ціну. Та краще так, ніж взяти допомогу Від тих, кому я борг не поверну.
2019-09-09 05:58:57
6
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Рыцарь Времени
Подобається💞
Відповісти
2019-09-09 06:58:06
Подобається
Есмеральда Еверфрі
Відповісти
2019-09-09 12:38:43
Подобається
Есмеральда Еверфрі
@Рыцарь Времени 😊 дуже приємно).
Відповісти
2019-09-09 12:39:00
Подобається
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5762
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12523