Заховай
Есмеральда Еверфрі
Заховай під холодним крилом, У безодні північних вітрів. Хай реальність залишиться сном, Тихим шелестом пісні без слів. Заховай серед грому і гроз Стягом ртутно-сталевих примар. Поміж скальдів та геніїв проз, Тільки далі від міста і фар. Заховай кольоровим вогнем, Листя ковдрою, стелею зір. Вороним пронесуться конем Дні суспільства в спустошений двір. Заховай від журби та тривог, Марноти і безцільних зітхань. Моя повість - це все ще пролог До чиїхось історій блукань. Заховай... Тільки не відпускай. Не дозволь опуститись в дурман. Поверни з світу мертвих, тримай, Доки зором керує туман.
2019-09-05 09:37:37
5
0
Інші вірші поета
Не повернуся Так, я боюся зірватись на крик Замріяний погляд Замість видиху
Інші поети
Truth13
@Truth13
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4909
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12041