Тебе знову не бачать

Есмеральда Еверфрі

Тебе знову не бачать суспільні радари, Ти вже місяць як зникла з усіх соцмереж. У будинку всі дзиґарі стомлено стали, Ти ж не прагнеш нічого й нікого не ждеш. Твої стопи безшумно крокують бульваром, Оминаєш прохожих, сховавшись у плащ. Ти холодна до всіх, але вдома із жаром Мандруватимеш поміж друкованих хащ. Не вслухаєшся в гомін навколо. Та й нащо? Всі плітки і новини для тебе сміття. Хай засудять, хай навіть охрестять "пропаща". Зрозуміти твій шлях їм ніяк до пуття. Зовсім скоро весна, однак в тебе незмінно Осінь тягнеться через увесь календар. Поміж сутінок крила химерною тінню Розправляєш - твої це проблема і дар. Поза містом літаєш щоночі до втоми, Занімілі за день розминаєш кістки. Хоч лиш місяць як зникла, витаєш звідколи Написала найперші незграбні рядки.

2021-01-29 14:31:40

7

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Есмеральда Еверфрі

дякую)

Відповісти

2021-01-29 14:45:49

Подобається

Есмеральда Еверфрі

як і твій коментар 😉🙃

Відповісти

2021-01-29 14:46:52

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11493

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

4954