Тебе знову не бачать
Тебе знову не бачать суспільні радари, Ти вже місяць як зникла з усіх соцмереж. У будинку всі дзиґарі стомлено стали, Ти ж не прагнеш нічого й нікого не ждеш. Твої стопи безшумно крокують бульваром, Оминаєш прохожих, сховавшись у плащ. Ти холодна до всіх, але вдома із жаром Мандруватимеш поміж друкованих хащ. Не вслухаєшся в гомін навколо. Та й нащо? Всі плітки і новини для тебе сміття. Хай засудять, хай навіть охрестять "пропаща". Зрозуміти твій шлях їм ніяк до пуття. Зовсім скоро весна, однак в тебе незмінно Осінь тягнеться через увесь календар. Поміж сутінок крила химерною тінню Розправляєш - твої це проблема і дар. Поза містом літаєш щоночі до втоми, Занімілі за день розминаєш кістки. Хоч лиш місяць як зникла, витаєш звідколи Написала найперші незграбні рядки.
2021-01-29 14:31:40
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Есмеральда Еверфрі
дякую)
Відповісти
2021-01-29 14:45:49
Подобається
Есмеральда Еверфрі
як і твій коментар 😉🙃
Відповісти
2021-01-29 14:46:52
Подобається
Схожі вірші
Всі
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1015
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
34
8034