Осінній шлях
Осіння позолота вкриє шлях На сотні верств. Навколо ні душі. Зчорнілий посох знову у руках, А кроків ритм зливається в вірші. Вітри, мов невидимки-пустуни, Зривають плащ із задубілих пліч. Позаду стихнув відгомін струни, Залишивши із степом віч-на-віч. Зсивілі хмари кубляться до сну - Сьогодні сонця не було й не буде. Дістану аркуш, злегка ним струсну, Й запишу те, чого боюсь забути. Химерні тіні в танці оживить Палке багаття і, забувши втому, Я розтягну цю фантастичну мить На жовтня ніч, згадавши тишу дому. Їдкий туман розгонить рештки слів, І новий день, позбавлений від марень, На чоботах пилюгою осів, Лиш тіло зрідка ще тривожать шрами.
2020-11-29 07:30:17
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Есмеральда Еверфрі
І вам дякую за теплі слова😉
Відповісти
2020-12-20 21:40:37
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8215
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1616