Осінній шлях
Есмеральда Еверфрі
Осіння позолота вкриє шлях На сотні верств. Навколо ні душі. Зчорнілий посох знову у руках, А кроків ритм зливається в вірші. Вітри, мов невидимки-пустуни, Зривають плащ із задубілих пліч. Позаду стихнув відгомін струни, Залишивши із степом віч-на-віч. Зсивілі хмари кубляться до сну - Сьогодні сонця не було й не буде. Дістану аркуш, злегка ним струсну, Й запишу те, чого боюсь забути. Химерні тіні в танці оживить Палке багаття і, забувши втому, Я розтягну цю фантастичну мить На жовтня ніч, згадавши тишу дому. Їдкий туман розгонить рештки слів, І новий день, позбавлений від марень, На чоботах пилюгою осів, Лиш тіло зрідка ще тривожать шрами.
2020-11-29 07:30:17
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Есмеральда Еверфрі
І вам дякую за теплі слова😉
Відповісти
2020-12-20 21:40:37
Подобається
Інші вірші поета
З усіма буває... Тихо випити порцію кави Дощовий Ви настигаєте мене
Інші поети
رَيَان
@suicide_scum
T.L
@Lavender338
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5281
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3703