Осінній шлях
Осіння позолота вкриє шлях
На сотні верств. Навколо ні душі.
Зчорнілий посох знову у руках,
А кроків ритм зливається в вірші.
Вітри, мов невидимки-пустуни,
Зривають плащ із задубілих пліч.
Позаду стихнув відгомін струни,
Залишивши із степом віч-на-віч.
Зсивілі хмари кубляться до сну -
Сьогодні сонця не було й не буде.
Дістану аркуш, злегка ним струсну,
Й запишу те, чого боюсь забути.
Химерні тіні в танці оживить
Палке багаття і, забувши втому,
Я розтягну цю фантастичну мить
На жовтня ніч, згадавши тишу дому.
Їдкий туман розгонить рештки слів,
І новий день, позбавлений від марень,
На чоботах пилюгою осів,
Лиш тіло зрідка ще тривожать шрами.
2020-11-29 07:30:17
7
1