Осінній етюд
Холодні краплі змиють літню втому
Хоча б на мить, на фантастичну мить.
А мій незвичний затишок у тому,
Що зовсім поруч грому клич бринить.
Сталеві хмари зроблять небо ближче:
Здається, що от-от його діткнусь.
Грімнúця* ген над горизонтом блище,
Шукаючи для себе ціль якусь.
Студений вітер закружляє в танці,
Принісши запах осені й дощу.
І не важливо, ввечері чи вранці,
Із ним слова у ритмі відпущу.
Всі думи стиха плинуть рок-мінором,
Волосся вже заплуталося вщент,
По вулицях бреду, як мокрий ворон, Зовсім забувши поспіх в цей момент...
Мій чорний плащ вже майже що підсохнув,
В коминку жар черленню пломенить.
З горняти чаю лине дух медовий,
А світ увесь - крім мене - звісно ж спить.
Гримнúця - те ж саме, що блискавка.
2020-09-16 06:35:28
7
0