Дедлайни
Я закрила усі дедлайни, хоч, можливо, якісь постскрипт. Коли зовсім нема бажання щось робити - лиш мовчки в крик Й діалоги вести з собою (бо ж заткнути ~себе~ - ніяк) То байду́же, що вже хоч якось, до кінця доскакав, не вкляк. Ось тут маю книжкові стоси, що, от точно, колись читну, Бо ж уявні світи звабливі та я часто у них живу Й маю більші у тому навички ніж, напевно, ~нормальний~ хтось, І натомість з ~нормальним~ соціумом у нас якось... ну... не зійшлось. В мене мрій і бажань зібралося, що хватило б на два життя (Й тих - ельфійських, бо ж ~усе й завжди~ тре освоїти ~допутя~) Та й наснаги хоч щось почати з тої кучі давно нема - Я люблю дерев'яну осінь, та навколо ятрить зима. Сон кружляє довкола й знову не дається до мóїх рук (Або ж я не здаюсь допоки текст в очах не здвоївся, вщух) Із шкідливих - то звички спати п'ять годин (десь та й відісплюсь), Забувати поїсти й думати, що колись я з цим ~розберусь~.
2023-02-27 21:44:59
7
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4082
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4871