Крила
Кажуть, що у людини є крила, У когось чорні, у когось білі. У кого чорні, той смуток має, Печаль на серці душу ламає. У кого білі, той добро роздавав, Шматочок щастя серцем спіймав. Але є ті, у кого крил нема, А це вже, я кажу, справжня біда. Людина без крил - човен без вітрил. Як книга без слів, як місяць без днів. А ще є крила кольорові, Такі барвисті, веселкові. Їх та людина має, Що у небі душею літає. Чи то письменник, чи поет, А може навіть танцює балет. А може він музику пише прекрасну, Або візерунки малює хвилясті. Кажуть, що у людини є крила, У когось чорні, у когось білі. У когось їх узагалі нема, А в когось як та веселкова дуга. У всіх все по різному, у всіх різна сила. Подумайте добре, які у Вас крила?
2018-06-08 03:34:43
6
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4821
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5675