Крила

Miriam Krips

Кажуть, що у людини є крила, У когось чорні, у когось білі. У кого чорні, той смуток має, Печаль на серці душу ламає. У кого білі, той добро роздавав, Шматочок щастя серцем спіймав. Але є ті, у кого крил нема, А це вже, я кажу, справжня біда. Людина без крил - човен без вітрил. Як книга без слів, як місяць без днів. А ще є крила кольорові, Такі барвисті, веселкові. Їх та людина має, Що у небі душею літає. Чи то письменник, чи поет, А може навіть танцює балет. А може він музику пише прекрасну, Або візерунки малює хвилясті. Кажуть, що у людини є крила, У когось чорні, у когось білі. У когось їх узагалі нема, А в когось як та веселкова дуга. У всіх все по різному, у всіх різна сила. Подумайте добре, які у Вас крила?

2018-06-08 03:34:43

Інші вірші поета

Засніжені думки У небі краще Меланхолійна депресія Легкість душі

Інші поети

آنسة سلحفاة ( سولكاتا)

@sulcata

Hell_ga

@Hell_ga

_GeminiWrld

@_GeminiWrld

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1458

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

2139