Крила
Miriam Krips
Кажуть, що у людини є крила, У когось чорні, у когось білі. У кого чорні, той смуток має, Печаль на серці душу ламає. У кого білі, той добро роздавав, Шматочок щастя серцем спіймав. Але є ті, у кого крил нема, А це вже, я кажу, справжня біда. Людина без крил - човен без вітрил. Як книга без слів, як місяць без днів. А ще є крила кольорові, Такі барвисті, веселкові. Їх та людина має, Що у небі душею літає. Чи то письменник, чи поет, А може навіть танцює балет. А може він музику пише прекрасну, Або візерунки малює хвилясті. Кажуть, що у людини є крила, У когось чорні, у когось білі. У когось їх узагалі нема, А в когось як та веселкова дуга. У всіх все по різному, у всіх різна сила. Подумайте добре, які у Вас крила?
2018-06-08 03:34:43
6
0
Інші вірші поета
Верлібр №_Ілюзії Меланхолійна депресія Пробач! ***
Інші поети
ami
@sourami
Muzalevski
@Muzalevski
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2584
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1420