***
Miriam Krips
У ніжній єдності з дощем танцюю, Під стукіт крапель у вікно, Де запах мокрої землі вирує Й вода п'янить немов вино. Розколе навпіл небеса із громом, Засліпить світлом, як в-ві сні, І навіть в прихистку, у теплім домі Доженуть хмари чорні й злі. Ударить блискавка стрілою в землю І враз! — затихло все навкруг. Заплющу очі й стане зовсім темно І знову дощ як давній друг...
2019-07-06 07:56:12
3
0
Інші вірші поета
До зустрічі з тобою... Подвійні стандарти Я закохана в зиму... Повертайся у снах...
Інші поети
NieMi
@NieMi
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2727
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11527