БІЖУ
А десь там біжать люди, Невпинно , старанно , до цілі. Неначе самотні споруди, До неба торкнувшись, до мрії. А десь біжать дні й роки, Невпинно, долаючи все на своєму шляху. Любов - це всього лише дотик, Занурення в вічну пітьму.
2023-02-22 12:52:15
25
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
Честер Фінч
Влучний та правдивий твір, який висвітлює думку про вічні перегони з своїм часом..
Відповісти
2023-06-05 21:42:34
1
МОРГАН РЕЙ
@Честер Фінч , влучно сказано!
Відповісти
2023-06-05 21:44:40
Подобається
Lexa T Kuro
Цікава філософська думка! Моя Вам повага!
Відповісти
2023-06-14 10:26:26
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
45
9
2350
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
818