Wrong Path
This is the time for me to start Fresh to stop myself from being haunted by my past some things need to be fixed ...... take this as a flashback i know i messed up big time let's say i took a wrong path a path i shouldn't take from the very beginnning although my intention was clean everything was good until one night, things started to take another course a way into the unknown a dark place where my dreams unleashed its spark and started to grow crazy this dark place was much safer for me i found everything i needed and more for me was like 'home' that's for sure going through this wrong turn made me realize what i was missing as a person a spark ignited through my body for the first time i was certain i felt my heart was pounding, beating like never before and giving up to this feeling i felt free lost all control felt my self flying couldn't help it but to follow my heart, to follow the pain to get lost in the dark , to lose my brain this feeling was much stronger than me i was blind i couldn't see the truth that was in front me my eyes bluried craving to fill the hollow inside of me i couldn't believe the person i've become careless about the consequences didn't think for a second that this has to stop at some point unfortunatelly، i ignored all the signs ignored the fact that i am my own saver and as a result to my reckless behavior it was my heart who got stuck in between and fell at the bottom of nowhere can you see what i mean? i took a chance at diving so deep , not knowing where this might lead i just couldn't see that all the way through due to the noises running through my head oh wait ! i think i heard something, what's that noise? it's the moment i heard another voice telling me that's your 'heart broken' and the echo kept repeating the word 'broken' insanly until i'm finally awake , aware of what just happened this isn't a dream nor a nightmare it's me who cause all this this wasn't fair damn... wake up! dear heart when will you learn? when will you give yourself a break ? now i know nothing can fix this mess no one can help anyone to sustain still but yourself that's my confess i felt the taste i took a bite it was such a good dip such a good ride what i recalled 'home' earlier was just my twisted feeling i kow running away was never the answer to my problems but now it seems the right way the right door for me to open or else i'll be stuck here forever although there's nothing left in me every peace in my body is smashed into ashes torn apart left alone with my own dark can't face myself for the moment i'll keep on running until i find a real place i get to call 'Home'
2018-07-21 16:31:13
4
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1075
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11208