Муза

Irine Muse

Коли вночі приходить не Морфей, А Муза Віддайся їй скоріше, Бо буде худо. Твори поки Вона тримає руки На твоїх плечах. Й шепоче вир ідей, потік зі слів. Пиши за нею без думок, Оцінок і страху. Тебе обрали, тож знайди сміливість - Проявись! Ділись зі світом своїм творінням Щедро й без зупину! За сумніви і втечу Карає Муза жорстко, Життям без радості та сенсу, В зневірі, бідності, хворобах. Людині дан потенціал творити - Тож користуйся! Мені тут пошепки сказали: "Твори або помри! Всі інші варіанти ти спалила! Своїм безрадісним буттям. Даю останній шанс - Рятуйся! Бо Доля вирішена - Наказ на підписі Творця! Єдина думка, дія поставить крапку! Та й усе - немає вороття!"

2023-05-15 20:42:20

1

0

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

26

4899

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4878