На межі
Мені болить, щемить, Волає голосно Душа. Вона не знає, що за мить Зупиниться її життя. Торкається плечей чиясь рука. Біль затихає. - Скажіть година вже яка? - Хтось пошепки питає. Замахнувши сльози, Шукаю у кармані телефон. Нема - Бо ж не дзвонити вийшла. А хто питав!? Навколо ні душі, Лише від рук тепло на плечах... Душа благає - зупинись! - Ти не одна, Проси про допомогу, Втішать добрі люди - Лагідно шепоче янгол Та направляє до пера: - Пиши, пиши, пиши! Ти маєш врятувати світ Від безнадії й втрати сенсів!
2023-05-15 20:40:32
1
0
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1824
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3612