На межі

Irine Muse

Мені болить, щемить, Волає голосно Душа. Вона не знає, що за мить Зупиниться її життя. Торкається плечей чиясь рука. Біль затихає. - Скажіть година вже яка? - Хтось пошепки питає. Замахнувши сльози, Шукаю у кармані телефон. Нема - Бо ж не дзвонити вийшла. А хто питав!? Навколо ні душі, Лише від рук тепло на плечах... Душа благає - зупинись! - Ти не одна, Проси про допомогу, Втішать добрі люди - Лагідно шепоче янгол Та направляє до пера: - Пиши, пиши, пиши! Ти маєш врятувати світ Від безнадії й втрати сенсів!

2023-05-15 20:40:32

1

0

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

53

39

2397

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12272