На межі

Irine Muse

Мені болить, щемить, Волає голосно Душа. Вона не знає, що за мить Зупиниться її життя. Торкається плечей чиясь рука. Біль затихає. - Скажіть година вже яка? - Хтось пошепки питає. Замахнувши сльози, Шукаю у кармані телефон. Нема - Бо ж не дзвонити вийшла. А хто питав!? Навколо ні душі, Лише від рук тепло на плечах... Душа благає - зупинись! - Ти не одна, Проси про допомогу, Втішать добрі люди - Лагідно шепоче янгол Та направляє до пера: - Пиши, пиши, пиши! Ти маєш врятувати світ Від безнадії й втрати сенсів!

2023-05-15 20:40:32

1

0

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

79

19

2788

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11556