بَين يداي
إنِي لا أسقِطُ تَفاصِيلكَ ، قَد تَعتقِد بأنِني شَخص عَديِم الأحسَاس بِسبَب تَجاهُلِي و عَدم الأهتِمَام كثِيراً بالأمُور التِي تَحدُث حَولِي ، لكِنكَ دائِماً حَريصٌ أن تَدور دَاخِلي و ليسَ حَولِي فَما كَان ليُغنِيني عَنكَ! و انِي لأدركُ كُل طَريقَة تَتغَير بهَا مَلامِح وَجهكِ و أعلمُ كيفَ تَتلوَي أحبَالكَ الصَوتِية و لم أهمِل أبَداً أحَادِيثكَ العَشوائِية ، كُل تَفصِيلة صَغيِرة أني مُنتَبِهٌ لهَا بِشدَة ، انا فَقط لن أدعَك تُفلِت مِن يَداي. إني فقط أرجُو ألا يُصيبكَ المَلل مِني وألا تَعتاد عَلي كأنَني تراث ، أو كَما لو أنني نَشيد سَمعتهُ وحَفِظته و مَا عَاد جَديداً عليكِ ، ألا تَفقد إنبهاركَ من حديثي ، ألا تَعتبرنِي حَدثاً مُكرراً يومياً أو تَفقد شغفك فِي قرائَتي أرجو حقاً ألا يبرُدَ قلبكَ تجَاهِي و تنسّاني. ارجُو أن تَظل عَالقاً بي.
2020-07-27 22:55:54
15
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Manar Elabd
فخمممم🖤🖤🖤👑
Відповісти
2020-07-27 23:15:47
1
Dan
@Manar Elabd thank you so much ♥️
Відповісти
2020-07-28 00:16:20
1
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1500
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1792