العَودة للدِيار
إلي الوطن و ساحات الحرب ، إلي شَالكِ الطويل الأزرق و عطر زهور البنفسج بنافذة غرفتك. أظن أنه مِن غير المُنصف أنكِ بشر ، كان من الأولي لو أنكِ تَهويدة لنصرٍ ما أو بما لحنٌ شَجِن و إني أظن أنكِ خرجتي تواً من تَرنيمة. من أجلكِ أخُوض تلكَ الحَرب ولا تَحسبيني أشرك الإيمان بالوطن ، و بذكر الوطن ألا تظنين أنه من المُهين أن يعتبره البعض الأرض و التراب الذي يعتليها؟ أظنه أكثر من مُجرد المكان ، أنه حِين يشعر بالمرء بالفخر ،حين يغلق عيناه آمن و بالطبع حين يَشعر الإنتماء و السكينة ، أنه قَطعناً بين أضلعك. مَغلوبٌ على أمري في حُب ملامح وَجهك و عيناك الرقيقة الهَشة ، كم سماء مرت فوقها مُنذ عناقنا الأخير أسفل شجرة التفاح التي تقدسينها؟ ألا تزال خصلاتك الشقراء متمردة أم أنها مقيدة كالمرة الأخيرة؟ أظنكِ لاتزالين تُفضلين ثَوب الحرير الأبيض ذاتة. لا أعلم مَتي تنتهي الحرب ربما مَع الربيع و ربما لن تَنتهي مع البؤس، إليكِ الحب و كل القصائد و تهليلات النصر ، إليك الجزء المحذوف من النص.
2020-07-26 12:30:06
18
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Marwa Elbadry
إليگ الجزء المحذوف من النص 🖤✨
Відповісти
2020-07-26 13:53:36
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2476
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3059