الشغب و الشغف
الشغب، الشغف و متلازمة فرط الادرينالين. شيء سيعاد احيائه او ربما سيولد من جديد، او حتي قد يكون جديد كليًا. لا أحد يعلم أن كنت ستهدم المعبد تلك المرة ام ستسجد له لكني أعلم أن النار ستنالك بكل الأحوال. أنك تسقط من السماء لا تعلم عمق الأرض، تشعر الاغاني بقوة مجددًا و تشير كالمجاذيب نحو القصائد و الكتب و كأنك لم تفقد عقلك هناك سابقًا. لا أعلم أن كنت تحترق أو تتوهج لكنك تحاول بشدة كعادتك، تمضي المشاهد الواحدة تلو الأخري فتنساك و لا تنساها و تترك قلبك بالمقاهي و بين أرصفة الطرقات. قريب جدًا من الهاوية علي بعد خطواتٍ قصار من الحافة. تكاد من فرط الخوف أن تنتزع قلبك او تغلقة، تتمني فقط حين ينتهي الأمر أن تظل صالحًا للعيش. السماء تبدأ العبث مجددًا و الأرض تفتح زراعان علي نهرٍ من الخمر، لا تعمل كيف يسير الكون فجأة بنغم أغنية و كيف ظهر للصباح من العدم معني، تلتفت للازهار بالطريق و ترسل السلام مع العصافير بزاوية النافذة. لا تعلم متي عم السلام أم أخذت الحروب هدنة، لكن أعلم أنه حين يقل الشغب سألفظك و حين ينتهي الشغف ستلفظني و ستبدأ أعراض انسحاب الأدرينالين، مجددًا مجددًا.
2020-08-14 01:07:34
11
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
LINA
♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️
Відповісти
2020-08-14 01:43:02
1
LINA
جميله ♥️♥️👏🏻
Відповісти
2020-08-14 01:43:12
1
SAM
حلو جدا 💖💖
Відповісти
2020-08-14 01:46:20
1
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
21
1528
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10904